Життя після прильоту: як добитися компенсації - три історії киян

"Ракета влучила прямо в наш будинок, у наш під'їзд. В оселі під нами вибило дві стіни, і моя квартира зараз фактично висить у повітрі", — розповідає про своє житло у Києві Ірина.

Після кожного масованого обстрілу Києва за допомогою до міста звертаються близько тисячі людей. В останній рік пошкодженого житла в столиці стає дедалі більше. Місто не встигає оперативно реагувати на кожен випадок, мешканці часто відновлюють вікна і балкони власним коштом.

Разом із тим, стає більше повністю знищених квартир, в яких жити неможливо. Або ж руйнування такої сили, що діяти потрібно терміново, інакше помешкання залиють дощі, а взимку усі комунікації замерзнуть.

Як діяти, коли твоє житло понівечив обстріл, чому державні алгоритми часто дають збій і де мешканцям шукати фінансову підтримку?

Ми зібрали історії киян, які опинилися на перетині кількох стихій: шоку, бюрократії комунальних служб, обмежених можливостей міського бюджету та жорстких рамок державних програм допомоги.

Майже 4 тисячі пошкоджених будинків

Станом на кінець червня 2026 року в Києві зафіксовано пошкодження 3791 багатоквартирного будинку, і ця цифра постійно росте в міру того, як фахівці фіксують наслідки нових російських обстрілів.

У КМДА кажуть, що зараз у місті 76 будинків, що потребують капітального ремонту. Місто фінансує цей процес із власного бюджету. 30 із них вже відремонтували, а на інших 46 відновлення тривають прямо зараз.

Лише від початку 2026 року за матеріальною допомогою від міста звернулися вже понад 7 тисяч киян.

Поки одні чекають на офіційні експертизи місяцями, інші — намагаються самотужки законсервувати зруйновані будинки, аби врятувати бодай щось.

Купили квартиру за місяць до "прильоту"

У ніч з 23 на 24 травня 2026 року під час масового ракетного обстрілу Києва за 30 метрів від п'ятиповерхового будинку на вулиці Олени Теліги впав уламок ракети. Ударна хвиля пошкодила приватний сектор, сусідню школу та сам будинок.

Там знесло багато дерев'яних балконів, зокрема й балкон Юлі, яка придбала цю квартиру лише за півтора місяця до події. Вікна в кімнатах вціліли, але вилетіли з петель. Найбільшою проблемою стало те, що ударна хвиля підняла й опустила дах будівлі — так він став аварійним.

Під час обстрілу дівчина з родиною перебувала вдома, їх врятувало правило двох стін. Після події мешканці будинку самотужки пішли до поліції подавати заяви, оскільки правоохоронці не приїхали на місце через велику кількість руйнувань у місті того дня.

Обстріл виявився катастрофічним для покрівлі цього п'ятиповерхового будинку.

"Ми живемо на п'ятому поверсі. Полускалися крокви — це ті підпорні балки, які тримають всю цю конструкцію, — і полетів шифер. І ось цей коник даху (найвища точка), його просто немає. Тривалий час наш будинок страждав від опадів, адже у нас тут зверху дроти, вся електрика, весь інтернет. Квартири просто затоплювало", — розповідає Юля.

Щоб хоч якось захистити помешкання від дощів, дівчина самостійно придбала армовану плівку і застелила підлогу на горищі. Загалом на першочергові дрібні ремонти та лагодження віконних систем родина вже витратила близько 20 000 гривень власних коштів.

Проте капітальний ремонт усього даху, за попередніми оцінками, може коштувати до двох мільйонів гривень.

Самостійно зібрати таку суму мешканці не спроможні: у будинку живе багато людей старшого віку. Створити ОСББ для офіційного збору коштів, каже Юлія, теж складно, адже для цього за площею потрібно брати під опіку ще три сусідні будинки, на що ніхто не наважується.

Відтак люди опинилися сам на сам із бюрократією.

"Ми стикнулися з бездіяльністю ЖЕКу та міських органів. Всі кажуть: "Ідіть туди, а ви ідіть туди, ми це не робимо, це робить інша підрядна організація" — просто перекладання відповідальності одне на одного", — каже Юлія.

За її словами, Шевченківський ЖЕК працює лише два дні на тиждень по дві години, через що люди фізично не встигають туди потрапити. Міський сервіс 1551 надіслав акт пошкоджень, але, за словами Юлі, він виявився недієвим, бо складався "наосліп" — просто за фотографіями самих мешканців.

Терміни відновлення людям теж називають різні: керівник ЖЕКу пообіцяв відремонтувати дах "до зими", тоді як у КМДА та РДА натякнули, що такі процеси зазвичай тривають від року до трьох.

Питання з індивідуальними компенсаціями теж на паузі. Юля подала заявку на програму "єВідновлення" в застосунку "Дія". Поки що вона не може почати ремонт власного зруйнованого балкона (який коштуватиме кілька тисяч доларів), адже за правилами програми проводити роботи до приїзду профільної комісії та складання акта обстеження заборонено. Станом на зараз ця комісія до неї так і не дійшла.

Певні зрушення на рівні будинку відбулися лише за місяць після обстрілу. Наприкінці червня Шевченківська РДА повідомила, що підрядна організація нарешті завершила облаштування тимчасового гідроізоляційного шару на покрівлі будівлі.

"Найобразливіше те, що місяць дощів встиг зробити свою справу. Накриття зробили, але дуже пізно, — констатує Юлія. — Також поки не рухається питання з вікнами на сходовому майданчику. Обіцяють під повну заміну, але дій не видно".

Зрештою, наприкінці червня свій звіт склали й фахівці комунального підприємства "Київекспертиза". Вони визначили, що будівля не потребує додаткового детального інструментального обстеження і придатна для подальшої експлуатації, оскільки вибух не пошкодив основні магістральні інженерні мережі.

Попри загальну безпечність конструкцій, експерти підтвердили: робітники мають повністю відремонтувати покрівлю, замінити підпокрівельні конструкції, а також оновити або вставити нові вікна у під'їздах.

Водночас Шевченківська РДА ініціювала виділення грошей із резервного фонду бюджету Києва для капітального ремонту даху. Проте коли саме ці кошти надійдуть і почнуться реальні роботи — поки що невідомо.

Близько півметра землі насипало в квартиру

"Ракета влучила прямо в наш будинок, у наш під'їзд. В оселі під нами вибило дві стіни, і моя квартира зараз фактично висить у повітрі", — розповідає про своє житло у Києві Ірина.

Свою історію переселенка Ірина починає з 2022 року — два місяці в окупації та складний виїзд з рідного Херсона. Залишивши все там, родина вирішила будувати життя з нуля у столиці: три роки тому вони взяли іпотеку на 30 років за державною програмою від "Держмолодьжитло" на суму 2,7 мільйона гривень.

Свідомо обрали великий столичний спальний мікрорайон Виноградар. Вважали його відносно безпечним.

Проте з весни 2024 року тут також почастішали обстріли. Перший інцидент стався у квітні 2024 року. Наступний удар — у червні того ж року, коли ракета влучила за 10 метрів від дому. Внаслідок цього обстрілу загинуло п'ятеро людей, а у будинку знесло балкони, перебило газову трубу та вибило вікна.

Оскільки уламком прошило вікно дитячої кімнати, родина не стала чекати комісії "єВідновлення" і замінила вікна власним коштом, зібравши гроші за допомогою друзів та небайдужих людей у соцмережах.

6 липня 2026 року, стався ще один обстріл. Цього разу ракета влучила безпосередньо в їхній під'їзд — панельну дев'ятиповерхівку 1982 року побудови на проспекті Європейського Союзу, 68В. Свіжо встановлені вікна знову вибило, а в квартиру закинуло близько пів метра землі з величезними уламками.

Ірина з дитиною ховалися в коридорі між двома квартирами, але через завали з бетонних плит на перекриттях дві доби не могли вибратися з під'їзду, поки рятувальники не розібрали конструкції за допомогою важкої техніки.

Через обстріл на стінах квартири з'явилися кругові тріщини. Усно фахівці визнали будинок аварійним і наказали терміново виїжджати.

Оскільки місто пропонувало відселення в пансіонат у Пущі-Водиці лише на два тижні і туди не дозволяли заселятися з тваринами, Ірина відмовилася від цього варіанту. Не могла залишити 11-річного кота, якого родина чотири з половиною доби везла в машині з окупованого Херсона.

"Ми свого кота вивозили з окупації, чотири з половиною доби жили з ним у машині, щоб його не залишити в окупованому Херсоні, розумієте? Він всі переїзди з нами пережив, як ми його можемо кинути — це наш член сім'ї", — розповідає Ірина.

Ще в перші години обстрілу, лежачи на підлозі в коридорі і чекаючи рятувальників, жінка заповнила заявку до благодійного "Містечка Хансена". Благодійники відгукнулися і безкоштовно надали родині однокімнатну квартиру до кінця вересня. Ірина має платити лише за комунальні послуги та інтернет.

"У нас сусіди з дев'ятого поверху живуть у наметі на вулиці. У кого є дачі, ті переселилися туди. Хтось до родичів. А от таким людям, як ми, які переселенці, нам де жити? Якби нам не дали житло в містечку Хансена, я просто не знаю, куди би я з маленькою дитиною ділася. У мене мама з інвалідністю, 68 років. Дитині три роки, а чоловік на фронті", — розповідає Ірина.

"Якщо ми в 2020-му році починали з нуля, то зараз просто з мінуса, тому що на мені ще іпотека 2,7 млн".

Паралельно з пошуком житла, жінка зайнялася оформленням документів. Написала заяви до поліції на місці прильоту. Її квартиру обстежили представники науково-дослідного інституту, які зафіксували руйнування.

Наразі родина чекає на офіційний акт технічної експертизи від комісії районної ради, який має визначити, чи придатний будинок до ремонту. За оптимістичними прогнозами влади, відновлення триватиме щонайменше рік.

Ірина також звернулася до "Держмолодьжитла" щодо іпотеки.

"Вони сказали, що з моменту, коли в нас буде акт технічного обстеження, вони призупинять нарахування. І до моменту, поки будинок або не стане знову приданим, або його визнають непридатним і ми отримаємо сертифікат на придбання нового житла. Відсотки за цей період ми теж не платимо", — розповідає Ірина.

Проте після закінчення цього періоду їй доведеться виплатити всю суму тіла кредиту за пропущений час одним платежем.

Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району вже визнала під'їзд, де жила Ірина аварійним і заборонила перебування людей там.

Окрім цього, жінка подала документи на отримання допомоги від міста на оренду житла (одноразово 40 000 гривень та щомісячно по 20 000 гривень протягом року), але ці виплати також заблоковані до моменту отримання акту обстеження.

"Львівський квартал". Щоразу нові руйнування

Житловий комплекс "Львівський квартал" на Лук'янівці давно має репутацію одного з найнебезпечніших місць у Києві — через сусідство з відомим військовим заводом сюди "прилітає" ледь не під час кожного масованого обстрілу.

У червні 2022 року, під час чергової атаки на столицю, російська ракета влучила просто в житловий будинок на вулиці Глибочицькій, 13.

"Це було пряме влучання в нашу та сусідні квартири. Наш сусід тоді загинув", — згадують подружжя Віра та Костянтин.

Вони придбали це помешкання ще в розпал пандемії коронавірусу і щойно закінчили ремонт. За тиждень до повномасштабного вторгнення родина виїхала до Львова, а в день обстрілу була у відрядженні у Варшаві — це й урятувало їм життя.

Вибух повністю знищив квартиру: на її місці утворилося величезне урвище, а підлога першого рівня (яка водночас слугувала стелею для сусідів знизу) просто зникла.

Повернувшись за тиждень до Києва, власники викликали поліцію, зафіксували руйнування, згодом матеріали передали до СБУ для відкриття справи за порушенням міжнародних законів та звичаїв війни, що спричинили загибель людей, частина 2 статті 438 Кримінального кодексу України. Це мало стати основою для майбутніх позовів проти Росії.

За рік місто силами КП "Житлоінвестбуд-УКБ" відбудувало "коробку" квартири на 9–10 поверхах та перекрило дах. Історія могла б мати щасливий фінал, якби не якість робіт.

"Нам сказали: "Все готово, підписуйте акти", — розповідає Костянтин. — Але коли ми прийшли, одразу виникли запитання до якості конструкцій. Акти я підписувати відмовився".

Родина замовила незалежну сертифіковану експертизу відновлених бетонних перекриттів. Результат невтішний: об'єкт визнали небезпечним для експлуатації. Виявлені дефекти можуть призвести до руйнування внутрішніх перекриттів квартири.

Паралельно родина опинилася у глибокому правовому вакуумі. Попри те, що Шевченківська РДА зафіксувала пошкодження майна та внесла квартиру до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (РПЗМ), органи місцевого самоврядування влітку 2022 року не оформили належним чином обов'язковий Акт комісійного обстеження зруйнованого майна.

Оскільки міські структури провели капітальну відбудову "коробки" до того, як було офіційно зафіксовано первинні збитки власника, утворився абсурдний юридичний ланцюжок: відбудова "перестрибнула" обов'язковий етап фіксації руйнувань.

Намагаючись знайти кінці, власники натрапили на стіну перекладання відповідальності: Шевченківська райадміністрація відправляла їх до міської влади, а юристи у приватних розмовах лише розводили руками. Вони визнавали, що влітку 2022-го столиця ще не мала чітких і відпрацьованих механізмів, як правильно документувати такі руйнування.

Адвокатський запит до КМДА лише підтвердив абсурдність ситуації. Департамент будівництва сухо відповів, що будинок відновлювали за бюджетні кошти, а левову частку листа присвятив копіюванню стандартної інструкції — як подати заявку на програму "єВідновлення" через "Дію". Фінальний висновок чиновників: оскільки заявка від власника не надходила, розглядати нічого.

Проте родина навіть теоретично не може податися на державну програму "єВідновлення" через очевидну невідповідність обсягів компенсації реальним збиткам.

"Загалом ми могли би податися на "єВідновлення", щоб компенсувати бодай техніку чи внутрішні роботи, адже ми втратили геть усе, крім одягу та документів, які були на нас. Але цих грошей катастрофічно мало для нашого типу оселі", — пояснює Костянтин.

Програма передбачає лімітовані виплати, наприклад, 350 тисяч гривень на ремонт.

Натомість загальна вартість квартири площею понад 100 квадратних метрів разом із ремонтом і устаткуванням становить близько 270 000 євро.

Щоб виплатити мільйонні кредити, які родина брала на це житло, вони продовжували працювати та віддавати борги ще півтора-два роки після того, як квартира фактично перетворилася на попіл.

Брати кошти в держави, які не покриють і частини втрат, не було сенсу.

Найбільшою надією став Міжнародний реєстр збитків. Хоча строки та механізми виплат коштом заморожених активів Росії досі лишаються туманними, цей інструмент привабив родину можливістю отримати повні репарації.

Реєстр передбачає не лише компенсацію за знищене майно, а й відшкодування витрат на оренду, моральну шкоду та інші збитки.

Проте й тут власники потрапили у безвихідь: через відсутність первинного акта комісійного обстеження від міської влади вони технічно позбавлені підстав для успішної подачі заявки в "Дії".

Електронна система вимагає прикріпити цей документ, і оскільки місто його не склало, процедура просто блокується, залишаючи родину без можливості зафіксувати свої міжнародні претензії.

"Ми хотіли б, щоб Росія розплатилася за такі історії і не можемо цього наразі зробити повноцінно", — додає власник.

Водночас Костянтин, як економіст, тверезо оцінює масштаб катастрофи. Втрата квартири — це не просто руїни, це роки виплати мільйонних кредитів та відсотків.

Сьогодні це житло перетворилося на абсолютно неліквідний актив, який неможливо продати через постійні прильоти в район. Наразі родина чекає на розв'язання юридичного глухого кута й сподівається, що міжнародні партнери виявляться достатньо рішучими, аби рано чи пізно стягнути з Росії репарації.

Тим часом сам житловий комплекс продовжує руйнуватися. Через нові прильоти поруч у будинку регулярно вилітають вікна, а під час одного з останніх обстрілів знову постраждав дах.

Поглиблює кризу і комунальний хаос: через постійні прильоти міська влада не особливо звертає увагу на проблему даного ЖК, кажуть власники.

Минулої зими управлінська компанія не змогла якісно підготуватися до холодної пори і не встигала реагувати на постійні обстріли. Наразі близько 50% вікон фасаду окремих секцій залишаються вибитими та незакритими.

Взимку через незакриті вікна промерзали місця загального користування, замерзали стояки водопостачання та каналізації, а система опалення не могла підтримувати необхідну температуру.

"У місті не існує механізму системної підтримки будинків, які регулярно зазнають повторних пошкоджень через атаки, а не лише разового реагування після окремих інцидентів", - каже подружжя.

Вони також розповідають, що в ЖК існує ініціативна група, яка в процесі реєстрації ОСББ.

За словами Костянтина, об'єднання власників зараз необхідне, адже управляюча компанія від забудовника не здатна проактивно реагувати на потреби мешканців та власників нерухомості у Львівському кварталі,

"Нам гостро необхідний державний омбудсмен, який супроводжував би постраждалих людей у суперечках із держорганами, допомагав оформлювати документи та долати цей квест. Це принесло б користь не лише громадянам, а й усій країні, адже допомогло б виявляти та системно виправляти такі недоліки, які існують у системі", — резюмує Костянтин.

Перша допомога — від волонтерів

Поки державні кошти проходять довгі кола погоджень, а ЖЕКи працюють по дві години на тиждень, першими на допомогу киянам часто приходять волонтери.

Вони працюють паралельно з комунальними службами, щоб швидко законсервувати пошкоджені будівлі та врятувати майно від дощів.

Виконавчий директор громадської організації "Добробат" Дмитро Іванов каже, що напередодні масованих обстрілів волонтери ще вночі слідкують за тим, куди потрібно буде їхати:

"Отримуємо інформацію від органів місцевого самоврядування, рятувальників. Ми об'їжджаємо всі місця обстрілів, щоб побачити все особисто. Бо на папері інформація одна, а з місця трагедії буває зовсім інша".

Організація виконує першочергові аварійні роботи, що залежать від характеру руйнувань та пори року. Волонтери беруться за демонтаж, розбір завалів, закривають та консервують вибиті вікна й двері.

Оскільки оформлення державних компенсацій та офіційних актів від КМДА потребує тижнів, а то й місяців, волонтерська допомога часто рятує оселі в перші дні після обстрілу.

Усі документи на передачу матеріалів або виконання робіт "Добробат" оформлює чітко за законодавством — з ОСББ, ЖЕКами, управляючими компаніями чи напряму з власниками квартир.

Матеріали організація закуповує завдяки партнерам або бере у мережах під виплату.

Для ліквідації наслідків масштабних обстрілів залучають величезну кількість людей.

Загалом за роки роботи через організацію пройшло вже 60 тисяч волонтерів із 29 країн. Це сотні людей, які виходять на об'єкти щодня, а коли руйнування великі — то їхні лави розростаються до тисяч.

Що кажуть у КМДА

У Департаменті будівництва та житлового забезпечення КМДА наголошують, що допомога мешканцям постраждалих будинків — один із головних пріоритетів міської влади, проте чиновники жорстко обмежені нормативними рамками і зобов'язані діяти виключно на підставі та в межах визначених повноважень.

У відомстві пояснюють, що весь процес відновлення — від первинного огляду до реальних робіт — це чітко регламентована урядовими постановами процедура, яка вимагає часу.

Попередній огляд здійснює КП "Київекспертиза", але якщо будівля має серйозні конструктивні пошкодження, комунальники не можуть видати фінальний висновок самотужки. Для детального інструментального дослідження доводиться залучати сторонні організації зі спеціальним обладнанням, що безпосередньо впливає на загальні строки.

Через велику кількість руйнувань з початку 2025 року районним держадміністраціям додатково доручили вжити заходів для виділення коштів на розробку проєктно-кошторисної документації та фінансування нових об'єктів.

Водночас питання індивідуальних виплат та сертифікатів за державною програмою "єВідновлення" вирішують спеціально створені комісії.

"Комісії розглядають заяви про надання компенсацій у встановлений строк та в порядку електронної черги", — кажуть в КМДА.

Головним інструментом для пришвидшення процесу та подолання затримок у КМДА називають ухвалену у серпні 2025 року урядову постанову № 934 про реалізацію "експериментального проєкту".

Цей документ дозволяє суттєво оптимізувати строки, оскільки допускає одночасне здійснення обстеження інженерних мереж, розроблення й експертизу проєктної документації, а також паралельне виконання демонтажних і будівельних робіт. Раніше всі ці процеси мали відбуватися один за одним.

Проте, як показує практика, одночасно зі спробами місцевої влади пришвидшити процеси, кількість обстрілів та пошкоджень також зростає. Тому кияни змушені стикатися з очікуванням та спробами вирішити хоча б найпростіші проблеми самостійно.

Що радять юристи

Заступниця головного радника з питань надання правової допомоги населенню БФ "Право на захист" Анна Радченкова розповідає, що фахівці організації постійно працюють на місці прильотів і допомагають людям розібратися з усіма юридичними і бюрократичними моментами.

Юристка визнає — в таких ситуаціях люди шоковані і розгублені, а сама процедура оформлення компенсацій складна і потребує часу.

"Ми намагаємося вести простий людський діалог: пояснюємо потерпілим, що можемо зробити, і проходимося по базових питаннях, які точно знадобляться їм на практиці. Уточнюємо, чи збереглися документи, чи вони знищені в квартирі і їх треба відновлювати. Якщо документи є, перевіряємо, чи внесені вони до реєстру, інформуємо, як подати інформаційне повідомлення, а згодом — і заяву на компенсацію", — розповідає Радченкова про роботу біля пошкоджених будинків після обстрілів.

Юристи виділяють кілька ключових проблем, з якими кияни стикаються найчастіше.

Перш за все, досі фіксуються випадки, коли майно громадян не внесено до єдиного реєстру або взагалі не приватизоване. У таких ситуаціях юристи спочатку консультують людей щодо порядку державної реєстрації прав власності, оскільки без цього технічно неможливо запустити процес отримання компенсації.

Інша суттєва проблема — тривале очікування виїзду комісії для складання акту обстеження.

"Був випадок у Подільському районі. Мешканці багатоквартирного будинку подали заяви від, наприклад, 13.06 і технічно не можуть подати нову заяву вже після повторного прильоту", — згадує юристка.

Законодавством передбачено, що протягом 10 календарних днів з моменту подачі інформаційного повідомлення будинок має бути включений до плану обстеження, проте сам цей план не містить чітких строків виконання.

У випадках затягування процесу або повторного пошкодження громадянам рекомендують напряму звертатися до органів місцевого самоврядування із запитом про терміни візиту техніка.

Цей інструмент хоч і не гарантує миттєвого результату, але діє як ефективний стимулюючий фактор, що допомагає прискорити процес. Головною ж причиною таких затримок на місцях називають банальне перевантаження комісій.

Юристи наполегливо радять власникам самостійно фіксувати всі пошкодження на фото.

Вони стануть у пригоді при подачі інформаційного повідомлення в "Дії", під час звернення до поліції із заявою про злочин, а також для наповнення Міжнародного реєстру збитків.

Щодо фіксації злочинів правоохоронцями, часто виникає ситуація, коли кримінальне провадження відкривається загалом по всьому будинку, і конкретного власника можуть не опитати одразу як потерпілого.

Проте це не є критичною перешкодою, вважає юристка:

"Існує процедура, ви... можете в кожному разі звернутися до поліції із заявою або з повідомленням через виклик 102 або з письмовою заявою щодо інформування про вчинений злочин".

Навіть якщо матеріали справи вже передали до СБУ, що є стандартною процедурою для таких злочинів, громадянам просто потрібно звернутися до відповідного органу безпеки для долучення до справи та отримання пам'ятки потерпілого.

Важливо також розрізняти державну програму "єВідновлення" та місцеву допомогу. "єВідновлення" — це державна програма компенсацій, тоді як програми на кшталт київської "Турботи" фінансуються з місцевого бюджету.

Якщо міжнародні організації допомагають замінити вікна, комісія згодом фіксує це в чек-листі й не розраховує компенсацію на цей обсяг робіт. Водночас механізм виплат за ремонт, виконаний власним коштом, технічно досі не працює. Людям, які відновлюють житло самостійно, юристи радять зберігати всі чеки та чекати на запуск процедури.

Анна Радченкова каже, що серйозним викликом є ліміти виплат за програмою "єВідновлення", перевищення яких веде до відмови у компенсації.

Проте існує маловідомий, але дієвий інструмент співфінансування. Якщо сума збитків перевищує ліміт, власник може залучити додаткові кошти (власні або від благодійників) і обов'язково повідомити про це комісію до винесення рішення.

Головним інструментом репарацій юристи називають Міжнародний реєстр збитків, де зараз надважливо просто зафіксувати руйнування:

"Ми вважаємо, що першочергово необхідно наповнювати Міжнародний реєстр збитків.

Ми комунікуємо з представниками цього реєстру, проводимо зустрічі, підсвічуємо проблематику. Водночас ми зараз навіть не розглядаємо, коли цей механізм запрацює, як будуть оцінені збитки", — каже юристка.

Чи збирати кошти на власну картку

Щоб легально зібрати гроші на ремонт понівеченого будинку, мешканцям не варто робити це на приватні картки чи "банки", вважає юристка.

"Будь-які додаткові внески мають проходити виключно через офіційні рахунки вашого управителя — ОСББ, ЖЕКу чи управляючої компанії, адже саме вони за законом створюють ремонтні чи резервні фонди", — зазначає Радченкова.

Шлях до законного збору коштів починається із загальних зборів співвласників. Люди мають спільно ухвалити рішення про створення ремонтного фонду і зафіксувати його в протоколі, чітко прописавши розмір внесків та цілі, на які підуть ці гроші.

Лише після цього управитель (ОСББ чи ЖЕК) надає офіційні реквізити для оплати, а згодом — як уповноважена особа та законний замовник послуг — підписує контракти з будівельними підрядниками.

"Такий підхід не просто легалізує фінанси, він захищає самих мешканців. Офіційні договори дають людям реальні юридичні інструменти, щоб контролювати якість кожної покладеної цеглини й офіційно вимагати від виконавців виправлення недоліків, якщо ремонт зроблять нашвидкуруч чи абияк", — каже юристка.

Бувають звернення, коли людина просто не розуміє, як діяти, і тут справа радше в браку інформування, ніж у неефективності самих правил, розповідає Радченкова.

"Потерпілі приходять і розгублено запитують, що їм робити, коли дах пошкоджено, йде дощ і вода заливає квартиру. Але це не означає, що механізм не працює — це означає, що люди просто не знають, як він влаштований, що в першу чергу треба йти до свого управителя і використовувати вже наявні законні інструменти".